ПРОСТЕ РЕЧЕННЯ
За структурними ознаками речення поділяють на прості і складні. Речення, що складаються тільки з підмета і присудка, називають простими непоширеними (einfache nicht erweiterte Sätze):
Der Student schreibt.
Просте непоширене речення може складатись із самого присудка, якщо він виражений 2-ю особою однини або множини наказового способу.
У таких випадках підмет зрозумілий з форми дієслова:
Schreib! Hür zu!
Речення, до складу яких, крім підмета і присудка, входять другорядні члени, називають простими поширеними (einfache erweiterte Sätze):
Die Studenten unserer Gruppe schreiben heute einen Aufsatz.
Присудки бувають дієслівні та іменні. Дієслівний присудок виражається дієслівними формами:
Mein Freund arbeitet richtig.
Mein Freund kann richtig arbeiten.
В іменному присудку зв’язка завжди виражена дієсловом:
Mein Freund ist ein richtiger Arbeiter.
Mein Freund bleibt ein richtiger Arbeiter.
Граматичною формою, що виражає підмет, є називний відмінок:
Die Studenten sprechen von der politischen Information.
Sie sprechen von der politischen Information.
Для будови німецького речення характерні такі основні ознаки:
Наявність обох головних членів речення (двоскладність); для української мови це не обов’язково:
Was machst du? — Ich lese.
Що ти робиш? — Читаю.
Наявність дієслова в особовій формі у складі присудка, що для українського речення також не обов’язково. Порівняйте:
Er ist Student.
Він студент.
Цю якість німецького речення називають його дієслівністю.
Участь порядка слів (поряд з інтонацією) в оформленні різних типів речення.
За метою висловлювання прості речення поділяють на розповідні, питальні та спонукальні.
Розповідне речення (der Aussagesatz) містить повідомлення про будь-який факт дійсності, явище, подію, відповідь на поставлене питання. Закінченість думки в розповідних реченнях виражається за допомогою інтонації. Вимовляють їх рівним тоном, на логічно наголошеному слові тон підвищують, а наприкінці речення знижують. У простому розповідному реченні змінювана частина присудка стоїть на другому місці, а незмінювана — на останньому. Підмет може стояти перед присудком (прямий порядок слів) або після присудка (зворотний порядок слів).
Прямий порядок слів:
Wir arbeiten am Tage.
Зворотний порядок слів:
Am Tage arbeiten wir.
Питальне речення (der Fragesatz) містить питання, яке потребує відповіді від співрозмовника. Розрізняють два основні типи питальних речень: а) питальні речення без питального слова (Fragesätze ohne Fragewort) і б) питальні речення з питальним словом (Fragesätze mit Fragewort).
Питальне речення без питального слова передбачає отримання ствердної або заперечної відповіді про певний факт. Воно характеризується питальною (висхідною) інтонацією і зворотним порядком слів у реченні: на першому місці стоїть змінювана частина присудка, на другому — підмет, далі йдуть другорядні члени, а незмінювана частина присудка, якщо вона є, стоїть у кінці речення:
Fährt Ihr Freund heute nach Odessa?
Haben Sie diese Zeitschrift in der Bibliothek genommen?
Деякі питальні речення без питального слова посідають проміжне місце між розповідним і питальним реченням. У них порядок слів такий, як у розповідному реченні. На питальний характер указує лише питальна інтонація. На такі питання має бути ствердна відповідь, тому їх ще називають питаннями впевненості (Vergewisserungsfragen):
Sie fuhren nach Deutschland? — Freilich...
Питальні речення з питальним словом містять питання про особу, предмет або обставину. Для цих речень характерна інтонація закінченості. На першому місці в них стоїть питальне слово, на другому — змінювана частина присудка, на третьому — група підмета, потім другорядні члени речення, а незмінювана частина присудка, якщо вона є, стоїть у кінці речення:
Wo arbeitet jetzt dein Vater?
Wohin sind Ihre Freunde in Urlaub gefahren?
Питальні слова діляться на дві групи:
— питальні займенникові прислівники: wo, wann, wie, woher, wohin, warum, wie viel, womit...
— питальні займенники: wer, was, welcher, welche, welches, was für ein, was für eine...
Питальні речення з питальними словами wie viel, welcher, wessen будуються за такою схемою:
Wie viel Tische stehen hier?
Wessen Buch ist das?
У всіх видах питальних речень часто вживаються звертання. Вони не впливають на порядок слів і стоять переважно на початку речення, але можуть стояти в середині або в кінці речення. Спонукальне речення (der Befehlssatz) виражає спонукання до дії, намагання збудити у мовця або співрозмовника бажання щось зробити, чогось домогтися тощо. Таке спонукання може мати різні відтінки, наприклад, категоричного або некатегоричного наказу, прохання, пропозиції, заборони тощо. Присудок у спонукальних реченнях найчастіше виражений дієсловом у наказовому способі і стоїть, як звичайно, на початку рeчення. Підмет — на другому місці. Якщо в реченні присудок виражений дієсловом у 2-й особі однини або множини наказового способу, то підмета немає, оскільки на нього вказує форма дієслова:
Gehen wir endlich!
Tu das für mich!
Наказовий характер спонукальних речень часто посилюється модальними частками doch, einmal, mal, nur:
Komm schnell mal her!
ЗАПЕРЕЧНІ РЕЧЕННЯ
За способом висловлювання прості речення поділяють на стверджувальні та заперечні.
Стверджувальні речення (positive Sätze) — це такі речення, в яких стверджується те, що висловлюється в присудку про підмет. Стверджувальними можуть бути розповідні, питальні та спонукальні речення. Для стверджування використовують стверджувальне слово ja та деякі модальні слова: gewiss, bestimmt, sicher, freilich тощо.
Заперечні речення (negative Sätze, verneinende Sätze) — це такі речення, в яких заперечується те, що говориться в присудку, або заперечується будь-який інший член речення, його ознака, властивості. Заперечними можуть бути розповідні, питальні та спонукальні речення. Заперечні речення поділяють на загальнозаперечні (allgemein negative Sätze, Satzverneinungen) і частково заперечні (partialnegative Sätze, Teilverneinungen).
Загальнозаперечні речення виражають повне заперечення:
Er kommt heute nicht.
У частково заперечних реченнях заперечується тільки один член речення:
Er kommt nicht heute, sondern morgen.
Засобами заперечення бувають:
а) граматична заперечна частка nicht;
б) заперечні займенники kein, nichts, niemand;
в) заперечні прислівники nie, niemals, nimmer і т. д.
Найчастіше вживаним, універсальним засобом заперечення є частка nicht. Вона може заперечувати будь-який член речення, виражений будь-якою частиною мови. Заперечення nicht стоїть здебільшого перед словом, яке воно заперечує (крім присудка). За потреби особливо наголосити на запереченні частку nicht ставлять на початку речення.
Sie hat heute im Krankenhaus ihre Freundin besucht.
Nicht sie hat heute im Krankenhaus ihre Freundin besucht.
Sie hat nicht heute im Krankenhaus ihre Freundin besucht.
Nicht heute hat sie im Krankenhaus ihre Freundin besucht.
Sie hat heute nicht im Krankenhaus ihre Freundin besucht.
Nicht im Krankenhaus hat sie heute ihre Freundin besucht
Sie hat heute im Krankenhaus nicht ihre Freundin besucht.
Nicht ihre Freundin hat sie heute im Krankenhaus besucht.
Коли заперечується дієслівний присудок, виражений простою дієслівною формою, то за прямого порядку слів заперечення nicht стоїть або безпосередньо після присудка, або в кінці речення. За зворотного порядку заперечення nicht стоїть або в кінці речення, або безпосередньо після підмета:
Ich gehe nicht heute in die Oper.
Ich gehe heute in die Oper nicht.
Heute gehe ich nicht in die Oper
Heute gehe ich in die Oper nicht.
У разі заперечення складеного дієслівного присудка заперечення nicht за прямого порядку слів стоїть після змінюваної або безпосередньо перед незмінюваною частиною присудка, а за зворотного — безпосередньо після підмета або також перед незмінюваною частиною присудка:
Ich kann nicht heute in die Oper gehen.
Ich kann heute in die Oper nicht gehen.
Heute kann ich nicht in die Oper gehen.
Heute kann ich in die Oper nicht gehen.
Якщо присудок виражений зворотним дієсловом, заперечення nicht за прямого і зворотного порядку слів стоїть після зворотного займенника sich або в кінці речення:
Er begibt sich nicht jetzt nach Hause.
Er begibt sich jetzt nach Hause nicht.
Jetzt begibt er sich nicht nach Hause.
Jetzt begibt er sich nach Hause nicht.
Якщо заперечується складений іменний присудок, то заперечення nicht стоїть, як звичайно, безпосередньо перед іменною частиною:
Mein Freund ist nicht krank.
Заперечне модальне слово nein вживається перважно у заперечних відповідях на стверджувальне або заперечне питання без питального слова:
Hast du den Text schon gelesen?
Nein, ich habe den Text noch nicht gelesen.
Nein, den Text hat schon meine Freundin gelesen.
Hast du den Text noch nicht gelesen?
Nein, ich habe den Text noch nicht gelesen.
Nein, den Text hat schon meine Freundin gelesen.
Оскільки заперечення nein стоїть поза граматичним зв’язком у реченні, то можливе вживання ще одного заперечного слова.
Заперечення «ні» перекладається часткою doch, коли заперечується заперечне питання:
Kommst du morgen nicht?
Doch, ich komme.
Неозначений заперечний займенник kein уживається дуже часто. Він заперечує іменники, які в аналогічному стверджувальному реченні могли б уживатися з неозначеним або нульовим артиклем:
Hier gibt es einen Wald.
Hier gibt es keinen Wald.
Hier gibt es Wälder.
Hier gibt es keine Wälder.
НЕОЗНАЧЕНО-ОСОБОВІ РЕЧЕННЯ ІЗ ЗАЙМЕННИКОМ MAN
Речення, в яких присудок виражає дію, яку виконує неозначена особа, називаються неозначено-особовими (unbestimmt-persцnliche Sätze). Неозначений займенник man утворився з іменника Mann унаслідок послаблення лексичного значення. Його граматичні функції дуже обмежені. Він уживається лише в називному відмінку і виконує функцію підмета у неозначено-особових реченнях. Займенник man не відмінюється. В українській мові немає відповідного займенника. Дієслово, що вживається з неозначеним займенником man, стоїть у 3-й особі однини, а на українську перекладається дієсловом у 3-й особі множини:
In unserem Dorf baut man eine neue Schule.
У нашому селі будують нову школу.
Дієслово, що вживається із займенником man, може також перекладатися на українську 2-ю особою однини (в узагальнюючому значенні) або інфінітивом:
Wenn man daran denkt...
Коли про це думаєш...
Коли про це думати...
З модальними дієсловами займенник man утворює сталі словосполучення з особливим модальним значенням, які українською перекладаються безособовими зворотами: man kann — можна, можливо; man darf — можна, дозволяється; man soll — слід; man muss — потрібно, украй потрібно; man will — хочеться; man braucht — потрібно.
БЕЗОСОБОВІ РЕЧЕННЯ
У безособових реченнях роль формального підмета виконує безособовий займенник es.
Безособовий займенник es не відмінюється. Він уживається лише в називному (частіше) і знахідному (рідше) відмінках і виконує суто граматичну функцію. Дієслово, що вживається з безособовим займенником es, має лише форму 3-ї особи однини в усіх часових формах.
Як формальний підмет безособовий займенник es уживається:
1. з безособовими дієсловами, що означають явища природи, відчуття людини і шуми: es blitzt, es regnet, es schneit, es dürstet mich, es graut mir, es braust...:
2. у складних іменних присудках, що означають стан природи: es ist warm, es ist kalt, es ist spät, es wird windig, es wird dunkel, es wird Abend...:
3. у конструкціях з безособовим пасивом: es wird gesprochen, es wird gearbeitet...;
4. з дієсловами зі зворотним займенником sich у загальнобезособових реченнях:
5. для визначення часу:
6. у сталих безособових словосполученнях: es fehlt, es geht, es gelingt, es gibt, es handelt sich um, es mangelt, es steht, es trifft sich... .
Як формальний додаток у знахідному відмінку безособовий займенник es уживається у сталих безособових сполученнях на кшталт: es gut (eilig, gemütlich, hart, leicht, nett, ruhig, schlecht, schwer) haben, es gut (büse, ernst, schlecht) meinen, es sich bequem (gemütlich) machen, es weit bringen.
Безособовий займенник es слід відрізняти від його омонімів: особового займенника 3-ї особи однини середнього роду es, вказівного займенника es і граматичної частки es.
|
