Дієслово (das Verb) — це повнозначна, змінна частина мови, що означає дію як процес, виражає її в категоріях особи, способу і виступає в реченні переважно в ролі присудка.
У німецькій мові дієслово — найважливіша частина мови.
За функцією в реченні дієслова поділяються на повнозначні (Vollverben), модальні (Modalverben), допоміжні (Hilfsverben).
Повнозначні дієслова мають повне і конкретне значення. У реченні виступають переважно в ролі присудка: arbeiten, laufen, verstehen, leben, blitzen.
Модальні дієслова показують ставлення особи, яка виконує дію, до самої дії, вираженої повнозначним дієсловом, або ставлення особи, яка говорить, до змісту сказаного. Разом з повнозначними дієсловами вони утворюють складний дієслівний присудок. Є шість модальних дієслів: wollen, sollen, müssen, können, drüfen, mögen.
Деякі повнозначні дієслова можуть мати модальне значення: brauchen, glauben, lassen, scheinen, vermögen, verstehen, wissen.
Допоміжні дієслова повністю втрачають своє лексичне значення і виконують лише граматичну функцію. Вони вживаються для утворення аналітичних форм дієслова. Є три допоміжні дієслова: haben, sein, werden.
Допоміжні дієслова можуть уживатися самостійно, якщо вони зберігають своє первинне лексичне значення. Тоді вони виконують роль присудка.
Усі дієслова поділяються на перехідні (transitive Verben) і неперехідні (intransitive Verben).
Перехідні дієслова означають дію, що безпосередньо спрямована на підмет і зосереджена на ньому: (eine Brücke) bauen, (ein Lehrbuch) verfassen, (ein Lied) singen.
Неперехідні дієслова потребують після себе додатка у давальному або родовому відмінку без прийменника і в давальному або знахідному відмінку з прийменником.
Зворотні дієслова виражають дію, спрямовану на підмет, який є одночасно об’єктом дії. Уживаються зі зворотним займенником sich:
sich waschen, sich freuen, sich schämen, sich erholen.
Дієслово в німецькій мові відмінюється, тобто змінюється за особами, числами, часом. У німецькій мові існує:
1) шість часових форм: презенс, імперфект, перфект, плюс- квамперфект, футур І і футур ІІ;
2) три форми способу: дійсний, умовний і наказовий;
3) три форми стану: активний, пасивний і статив.
Усі ці граматичні форми утворюються від трьох основ дієслова, які називаються основними формами дієслова:
перша основна форма — інфінітив (der Infinitiv),
друга основна форма — імперфект (das Imperfekt),
третя основна форма — партіцип ІІ (das Partizip II).
За способом утворення основних форм дієслова діляться на дієслова слабкої і сильної дієвідміни.
Основні форми дієслів слабкої дієвідміни:
До слабкої дієвідміни належать дієслова, які в претериті (імперфект) мають суфікс -te, а в дієприкметнику ІІ (партіцип ІІ) суфікс -t: loben — lobte — gelobt; malen — malte — gemalt.
Слабкі дієслова із суфіксом -ier не мають в дієприкметнику ІІ префікса ge-. Наприклад:
studieren — studierte — studiert;
marschieren — marschierte — marschiert.
Cлабкі дієслова, корінь яких закінчується на приголосні -t, -d, -fn, -chn, -dm, -tm, -dn, -gn, мають в імперфекті й у дієприкметнику ІІ між коренем і суфіксом букву -е-:
arbeiten — arbeitete — gearbeitet;
zeichnen — zeichnete — gezeichnet.
Основні форми дієслів сильної дієвідміни:
До сильної дієвідміни належать дієслова, які в основних формах змінюють кореневий голосний і в дієприкметнику ІІ мають суфікс -en:
helfen — half — geholfen;
singen — sang — gesungen.
Основні форми дієслів з відокремлюваними і невідокремлюваними префіксами:
Дієслова з невідокремлюваними префіксами (be-, ge-, er-, ver-, zer-, ent-, emp-, miß-) не мають в дієприкметнику ІІ префікса ge-. Наприклад:
beginnen — begann — begonnen;
gefallen — gefiel — gefallen;
machen — machte — gemacht.
У дієслів з відокремлюваними префіксами префікс відокремлюється в імперфекті, а в дієприкметнику ІІ префікс ge- стоїть між відокремлюваним префіксом і коренем дієслова. Наприклад:
ablegen — legte ab — abgelegt;
aufstehen — stand auf — aufgestanden.
ПРЕЗЕНС
Презенс (das Präsens) — теперішній час дієслів — утворюється додаванням до їхньої основи таких особових закінчень:
Дієслова, основа яких закінчується на -eln i -ern, мають у першій особі однини дві паралельні форми — повну і скорочену:
lächeln — ich lcähele (lächle);
zittern — ich zittere (zittre).
Дієслова, основа яких закінчується на d, t, bn, chn, fn, gn, dm, tm, у 2 і 3-й особах однини й у 2-й особі множини між основою і особовим закінченням приймають -е. Наприклад:
baden — du badest, er badet, ihr badet;
atmen — du atmest, er atmet, ihr atmet;
zeichnen — du zeichnest, er zeichnet, ihr zeichnet.
Дієслова, основа яких закінчується на s, ss, ß, tz i z, можуть мати в 2-й особі однини закінчення -t або -est:
sitzen — du sitzt,du sitzest;
reizen — du reizt, du reizest.
Дієслова із закінченням -est характерні для високого стилю.
Сильні дієслова з кореневими голосними а, о і дієслова з дифтонгом au у 2 і 3-й особах однини приймають умлаут:
fahren — du fährst, er fährt;
graben — du gräbst, er gräbt;
stoЯen — du stößt, er stößt;
laufen — du läufst, er läuft.
Сильні дієслова з кореневим голосним е, за винятком дієслів gehen, genesen, heben, stehen, bewegen, pflegen, scheren, stecken, weben, а також дієслова gebären i erlöschen, змінюють у 2 і 3-й особах однини е на і або іе:
sprechen — du sprichst, er spricht;
sehen — du siehst, er sieht;
gebдren — du gebierst, sie gebiert (або du gebärst, sie gebärt);
erlöschen — du erlischst, er erlischt тощо.
Дієслова nehmen i treten змінюють у 2 і 3-й особах однини довгий голосний на короткий. Наприклад:
nehmen — du nimmst, er nimmt;
treten — du trittst, er tritt.
Зворотні дієслова вживаються лише в 3-й особі однини і множини зі зворотним займенником sich. У 1 і 2-й особах однини і множини замість нього вживається знахідний або давальний відмінок від відповідних особових займенників. Наприклад:
Präsens
ich kämme michwir -kämmen uns
du kämmst dichihr - kämmt euch
er kämmt sichsie - kämmen sich
Sie kämmen sich
ІМПЕРФЕКТ
Імперфект (das Präteritum, das Imperfekt, die erste Vergangenheit, die Mitvergangenheit) — минулий час — утворюється від основи імперфекта (другої основної форми) за допомогою особових закінчень, як у презенсі. 1 і 3-тя особи однини особових закінчень не мають.
Слабкі дієслова утворюють претерит від основи дієслова, суфікса -(e)te та особових закінчень.
Cлабкі дієслова, основа яких закінчується на d, t, m, n, приймають у претериті суфікс -ete.
Сильні дієслова утворюють претерит за допомогою аблаута та особових закінчень.
Сильні дієслова, основа яких закінчується на s, ss, ß, sch, tz, z, утворюють 2-гу особу однини за допомогою закінчення -est.
Однак в усному мовленні закінчення -est звичайно редукується до -t.
Сильні дієслова, основа яких закінчується на d або t, мають у 3-й особі однини закінчення -est або -st.
У 2-й особі множини такі дієслова звичайно мають закінчення -et:
У деяких сильних дієслів у претериті чергуються приголосні:
kiesen — kor, leiden — litt, schneiden — schnitt, sieden — sott, sitzen — saß, ziehen — zog.
Претерит означає дію, що відбувалась або відбулася до моменту мовлення. Частіше вживається в писемній мові і є основною дієслівною формою минулого часу в розповідях.
Оскільки прeтерит може означати закінчену чи незакінчену в минулому дію, на українську перекладається дієсловом доконаного або недоконаного виду.
ПЕРФЕКТ
Перфект (das Perfekt) — минулий час — утворюється з презенса допоміжних дієслів haben або sein і дієприкметника ІІ відмінюваного дієслова.
Допоміжні дієслова змінюються за особами і числами, а дієприкметник ІІ не змінюється. Наприклад:
ich habe gelobt, du hast gelobt, er hat gelobt;
ich bin gefahren, du bist gefahren, er ist gefahren.
З допоміжним дієсловом haben перфект (і плюсквамперфект) утворюють:
а) перехідні дієслова (дієслова, що потребують додатка в знахідному відмінку): ich habe gelobt, ich habe gemalt, ich habe getragen, ich habe geworfen, ich habe repariert;
б) зворотні дієслова: er hat sich gekämmt, ich habe mich angezogen, sie haben sich vorgestellt;
в) безособові дієслова, що означають явища природи: es hat geregnet, es hat gedonnert, es hat geblitzt, es hat geschneit;
г) безособові дієслова, що означають відчуття людини: es hat mich gedürstet, es hat mich gefröstelt, es hat mich (mir) geekelt;
д) неперехідні дієслова, що означають стан або почуття: ich habe gelebt, ich habe geschlafen, ich habe gelacht;
е) допоміжне дієслово haben: ich habe gehabt.
З допоміжним дієсловом sein перфект (і плюсквамперфект) утворюють:
а) неперехідні дієслова, що означають переміщення в просторі, коли вказується вихідна точка, мета або напрям руху: ich bin in den Garten gelaufen, er ist aus der Stadt gekommen, sie sind tаlwärts gegangen;
б) неперехідні дієслова, що означають перехід з одного стану в інший: ich bin erkrankt, er ist gestorben, sie sind eingeschlafen, das Wasser ist gefroren.
в) дієслова begegnen, bleiben, (er)folgen, gelingen, geschehen, glücken, mißlingen, passieren, scheitern: ich bin zu Hause geblieben, ein Unglück ist geschehen, der Versuch ist gelungen;
г) допоміжні дієслова sein i werden: ich bin gewesen, ich bin geworden.
Деякі неперехідні дієслова, наприклад, laufen, fahren, fliegen, schwimmen, reiten, які утворюють перфект з допоміжним дієсловом sein, можуть уживатись як перехідні. Тоді вони потребують прямого додатка і утворюють перфект з допоміжним дієсловом haben. Наприклад:
fliegen Er ist gestern nach Berlin geflogen.
Er hat gestern eine Sportmaschine geflogen.
laufen Sie sind in den Garten gelaufen.
Sie haben kurze Strecken gut gelaufen.
Перфект модальних дієслів утворюється за загальними правилами:
wollen — gewolltich habe gewolltwir haben gewollt
du hast gewolltihr habt gewollt
er hat gewolltsie haben gewollt
Якщо модальне дієслово вживається в реченні з інфінітивом іншого дієслова, то замість дієприкметника ІІ вживається його застаріла форма, яка збігається з інфінітивом:
Ich habe die Ausstellung besuchen wollen.
Hast du den Text ьbersetzen können?
Оскільки перфект може виражати закінчену чи незакінчену в минулому дію, на українську він перекладається дієсловом доконаного або недоконаного виду. Контекст, словотворча форма або семантичне значення дієслова звичайно вказують на те, яку дію означає перфект.
ПЛЮСКВАМПЕРФЕКТ
Плюсквамперфект (das Plusquamperfekt, die 3. Vergangenheit, die vollendete Vergangenheit, die Vorvergangenheit) — минулий час — утворюється з претерита допоміжних дієслів haben або sein і дієприкметника ІІ відмінюваного дієслова. За особами і числами змінюється лише допоміжне дієслово, а дієприкметник ІІ залишається без змін:
ich hatte gelobt, du hattest gelobt, er hatte gelobt;
ich war gefahren,du warst gefahren, er war gefahren.
Правила вибору допоміжних дієслів ті самі, що й для перфекта.
Усі відхилення від норми, які спостерігаються під час утворення перфекта, стосуються також плюсквамперфекта.
Плюсквамперфект уживається майже завжди відносно й означає, що в минулому одна дія відбулася раніше за іншу. Як заведено, він уживається в підрядному реченні і співвідноситься з дієслівною часовою формою головного речення, якою звичайно є претерит, набагато рідше — перфект.
Так само плюсквамперфект може вживатися у прoстому реченні, зміст якого тісно пов’язаний з попереднім чи наступним реченням:
Ich war sehr erstaunt über Käte. Sie hatte noch nie so mit mir gesprochen. (H. Böll)
ФУТУРУМ
Футурум І (das Futurum) — майбутній час — утворюється з презенса допоміжного дієслова werden та інфінітива І відмінюваного дієслова:
ich werde loben; ich werde fahren; ich werde mich freuen; ich werde mich anziehen.
Футурум І уживається тоді, коли в реченні немає обставини, яка вказує на те, що дія відбудеться в майбутньому:
Eines Tages werde ich nach Indien reisen, eines Tages werde ich durch die ganze Welt reisen. (W. Kaufmann.)
У цьому своєму основному значенні футурум І може бути замінений презенсом.
Футурум І має також модальне значення: він може виражати припущення, співвіднесене з теперішнім або майбутнім часом, і тоді супроводжується модальними словами wohl, wahrscheinlich, vielleicht.
Модальний футурум І перекладається на українську теперішнім часом.
Es wird wohl jetzt 7 Uhr sein.
Уже, очевидно, сьома година.
Футурум ІІ (das II. Futur, die II. Zukunft, die vollendete Zukunft) — майбутній час — утворюється з презенса допоміжного дієслова werden та інфінітива ІІ відмінюваного дієслова:
ich werde gelobt haben; ich werde gefahren sein; ich werde mich gefreut haben; ich werde mich angezogen haben.
Футурум ІІ вживається переважно відносно і виражає попередність дії в майбутньому:
Aber wenn du es geschaffen haben wirst, werde ich nicht mehr bei dir sein. (H. Fallada.)
Футурум ІІ рідко вживається абсолютно. Тоді він означає дію, закінчену в майбутньому.
Ich selbst werde auf den Abend alles berichtigt haben ... . (F. Schiller.)
Футурум ІІ може мати модальне значення. Він виражає припущення, співвіднесене з минулістю, часто супроводжується модальними словами anscheinend, bestimmt, freilich, vielleicht, wahrscheinlich, wohl, scheinbar.
Модальний футурум ІІ перекладається на українську минулим часом.
Er wird wohl die Prüfung schon bestanden haben.
Він, мабуть, уже склав іспит.
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ
Наказовий спосіб (der Imperativ, die Befehlsform) виражає адресоване співрозмовникові спонукання виконати певну дію.
Наказовий спосіб має чотири особові форми: 2-гу особу однини, 2-гу особу множини, форму ввічливого звертання і 1-шу особу множини.
Форма 2-ї особи однини утворюється від основи презенса за допомогою закінчення -е, яке, особливо в усному мовленні, часто випускається:
spielen — spiel(e); singen — sing(e).
У дієслів, основа яких закінчується на d, t, dm, tm, bn, chn, ffn, gn, tn, а також у дієслів із суфіксами -eln i -ern закінчення -е обов’язкове:
öffnen — öffne; atmen — atme; senden — sende; lächeln — lächle;
wandern — wandre.
Дієслова kommen i lassen у 2-й особі однини не мають закінчення:
komm, lass.
Cильні дієслова, у яких у 2 і 3-й особі однини презенса кореневий голосний е чергується з і(іе), зберігають чергування і в 2-й особі однини наказового способу. Ці дієслова не приймають закінчення -е:
werfen (du wirfst) — wirf; lesen (du liest) — lies.
Сильні дієслова, які в 2 і 3-й особах однини презенса мають умлаут, втрачають його в 2-й особі однини наказового способу:
waschen (du wäschst) — wasch(e); schlafen (du schläfst) — schlaf(e).
2-гa особа множини наказового способу збігається з 2-ю особою множини презенса дійсного способу:
loben (ihr lobt) — lobt; singen (ihr singt) — singt.
2-га особа однини і множини наказового способу вживається, як звичайно, без особового займенника.
Übersetz diesen Text!
Особовий займенник уживається тоді, коли особа, яка говорить, хоче підкреслити категоричність наказу або виділити серед інших осіб ту, якій адресовано наказ.
Mach du deine Sache dort gut! (L. Feuchtwanger.)
1-ша особа множини наказового способу збігається за формою з 1-ю особою множини презенса дійсного способу:
loben (wir loben) — loben wir; singen (wir singen) — singen wir.
Форма ввічливого звертання збігається з відповідною формою презенса дійсного способу:
loben (sie loben) — loben Sie; singen (sie singen) — singen Sie.
У 1-й особі множини і у формі ввічливого звертання наказового способу особовий займенник не випускається. Він стоїть після дієслова.
Gehen wir heute ins Kino!
У дієслів з відокремлюваним префiксом у всіх особових формах наказового способу префікс відокремлюється:
aufschreiben — schreib(e) auf, schreibt auf, schreiben wir auf, schreiben Sie auf.
Наказовий спосіб часто супроводжується спонукальними частками bloß, doch, mal, man, nur і перекладається на українську наказовим способом з частками -но, -бо.
Zeig mal mir dein Buch!
Покажи-но мені свою книжку!
Bleib nur ruhig sitzen!
Сиди-бо спокійно!
|
