Методи вивчення іноземної мови

За всю історію людства було розроблено безліч освітніх методик вивчення іноземних мов

Спочатку всі способи навчання іноземним мовам запозичувалися з програм, розроблених для навчання так званим "мертвим мовам" - латині і грецької, в рамках яких весь освітній процес зводився до читання і перекладу.

Саме такий метод, основи якого були закладені просвітителями ще наприкінці XVIII століття, оформився до середини XX-го під назвою "Grammar-translational method" (граматико-перекладний метод).

Відповідно до даного методу, володіння іноземною мовою є володіння граматикою і словником. Процес вдосконалення розуміється як рух від однієї граматичної схеми до іншої. Таким чином, викладач, що планує курс за цим методом, спочатку думає про те, які граматичні схеми він хоче висвітлити. Потім під ці теми підбираються тексти, з яких виділяються окремі пропозиції, і закінчується це перекладом. Спочатку - з іноземної мови на рідну, потім - навпаки. Що стосується тексту, зазвичай це буває так званий штучний текст, в якому практично не приділяється значення змісту (не настільки важливо, що ти скажеш, важливо те, як ти це скажеш).

Наочним прикладом такого тексту є пам'ятна всім з часів шкільної лави "розмовна тема" під назвою "Bob's family", в рамках якої опрацьовується приблизно такий матеріал: "Cемья Боба дуже хороша. Його батько - робітник, мама - лікар. У них є собака. Наприкінці тижня у них буває week-end, на якому всі вони їдять недільний пудинг".

Не дивлячись на деякі заслужені нарікання, цей метод має низку переваг. По-перше, він дійсно дозволяє засвоювати граматику на дуже високому рівні. По-друге, цей метод досить хороший для людей з сильно розвиненим логічним мисленням, для яких природно сприймати мову саме як сукупність граматичних формул. Основним недоліком є те, що метод створює ідеальні передумови для виникнення так званого мовного бар'єру, оскільки людина в процесі навчання перестає виражати самого себе і починає не говорити, а просто-напросто комбінувати слова за допомогою деяких правил. Даний спосіб вивчення іноземних мов панував до кінця 50-х років і був практично єдиним, за допомогою якого навчали всіх. До речі сказати, всі геніальні і феноменально освічені перекладачі до останнього часу навчалися саме таким чином.

Згідно методу під назвою "Silent way" (метод мовчання), що з'явився в середині 60-х років, принцип навчання іноземної мови полягає в наступному. Знання мови спочатку закладено в тій людині, яка хоче його вивчити, і найголовніше - не заважати учню і не нав'язувати точку зору викладача. Йдучи до цієї методики, викладач спочатку не говорить нічого. Навчаючи на молодших рівнях вимові, він користується складними кольоровими таблицями, на яких кожен колір або символ позначає певний звук, і так презентує нові слова. Наприклад, щоб "сказати" слово "table", вам потрібно спочатку показати квадратик, що позначає звук "т", потім - квадратик, що позначає звук "Ей" і так далі. Таким чином, маніпулюючи в процесі навчання усіма цими квадратиками, паличками і подібними до них умовними позначеннями, учень просувається до наміченої цілі, відпрацьовує пройдений матеріал зі своїми одногрупниками.

У чому ж переваги даного методу? Напевно, в тому, що рівень знання іноземної мови викладача практично не впливає на рівень знання іноземної мови студента, і врешті-решт може виявитися так, що учень в результаті буде знати мову краще, ніж його викладач. Крім того, в процесі навчання студент змушений досить вільно самовиражатися. Слід зазначити, що даний метод дуже хороший для любителів високих технологій.

Ще один цікавий метод вивчення іноземних мов називається "Total-physical response" (метод фізичного реагування). Основне правило цього методу свідчить: не можна зрозуміти те, чого ти не пропустив через себе. Відповідно до цієї теорії, саме студент на перших стадіях навчання не говорить нічого. Спочатку він повинен отримати достатню кількість знань, які йдуть в пасив. Протягом приблизно перших двадцяти уроків учень постійно слухає іноземну мову, він щось читає, але не говорить при цьому жодного слова іноземною мовою. Потім в процесі навчання наступає період, коли він вже повинен реагувати на почуте або прочитане - але реагувати тільки дією. Починається все з вивчення слів, що означають фізичні рухи. Так наприклад, коли вивчають слово "встати", всі встають, "сісти" - сідають, і так далі. І лише потім, коли студент накопичив досить багато інформації (спочатку слухав, потім рухався), він стає готовий до того, щоб почати говорити. Добрий цей метод перш за все тим, що студент у процесі навчання іноземній мові відчуває себе дуже комфортно. Необхідний ефект досягається за рахунок того, що всю отриману інформацію людина пропускає через себе. Важливо також те, що в процесі вивчення іноземної мови за цим методом студенти спілкуються (прямо чи опосередковано) не тільки з викладачем, а й між собою.

Не можна не приділити уваги так званому методу занурення ( "Sugesto pedia"), торжество якого припало на 70-і роки. Відповідно до цієї методики, оволодіти іноземною мовою можна, ставши (хоча б на період навчання) зовсім іншою людиною. Вивчаючи мову таким чином, всі студенти в групі вибирають собі нові імена, придумують нові біографії. За рахунок цього в аудиторії створюється ілюзія того, що вони знаходяться в абсолютно іншому світі - у світі іноземної мови, що вивчається. Все це робиться для того, щоб будь-яка людина в процесі навчання могла повністю розслабитися, розкритися, і іноземна мова стала максимально схожа на оригінальну. Щоб він говорив, наприклад, не як справжній "Петро", а як вигаданий "Джон".

Наступний спосіб вивчення іноземних мов, про який хотілося б розповісти, з'явився наприкінці 70-х років. Називається він "Audio-lingual method" (аудіолінгвістіческій метод). Його суть полягає в наступному: на першому етапі навчання студент багато разів повторює почуте слід за викладачем або фонограмою. І тільки починаючи з другого рівня, йому дозволяється говорити одну-дві фрази від себе, все інше полягає знову ж таки в повторенні.

70-і роки ознаменувалися появою і так званого комунікативного методу, основна мета якого - навчити людину спілкуватися, зробити так, щоб її мова була зрозуміла співрозмовнику. У відповідності з цією методикою, досягти цього можна, навчаючи людини в так званих природних умовах - природних, перш за все, з точки зору здорового глузду. Так наприклад, питання викладача "Що це?" із зазначенням на стіл може вважатися природним лише в тому випадку, якщо той і справді не знає, що ж це таке. Той метод, який називається комунікативним, в даний час, по суті справи, їм вже не є, хоча і переслідує все ту ж мету - навчити людину спілкуватися.

Сучасний комунікативний метод вивчення іноземних мов являє собою гармонійне поєднання багатьох і багатьох способів навчання іноземним мовам, перебуваючи, напевно, на вершині еволюційної піраміди різноманітних освітніх методик ...