Іменник (das Substantiv, das Hauptwort, das Dingwort, das Nennwort) — повнозначна змінна частина мови, що означає предметність. Поняття предметності включає не тільки назви предметів та істот, а й назви опредмечених абстрактних понять.
Іменники поділяються на конкретні і абстрактні.
Конкретні іменники поділяються на чотири групи: власні (Otto, Maria, die Karpaten), загальні (der Mensch, der Vater, das Pferd, die Linde, der Tisch, das Buch), речовинні (das Holz, das Wasser, das Brot) та збірні (das Volk, die Studentenschaft, die Kleidung) назви.
Абстрактні іменники — це назви абстрактних, узагальнених понять, які ми сприймаємо лише розумово, а не за допомогою органів чуття: der Wille, die Absicht, der Mut, die Ehre.
Іменникам властиві граматичні категорії роду, числа, відмінка, означеності і неозначеності.
Іменники в німецькій мові пишуться з великої букви.
В однині іменник має три роди: чоловічий (das Maskulinum, das männliche Geschlecht), жіночий (das Femininum, das weibliche Geschlecht) і середній (das Neutrum, das sächliche Geschlecht). Граматичний рід властивий не тільки назвам істот, а й іменникам, що означають предмети або абстрактні поняття.
Рід іменників у німецькій та українській мовах може не збігатися:
der Sommer (чол. р.) — літо (серед. р.)
das Huhn (серед. р.) — курка (жін. р.)
die Klasse (жін. р.) — клас (чол. р.)
В українській мові рід іменників визначається за закінченням. У німецькій мові прості іменники не мають формальних ознак, що вказували б на рід. Рід іменників визначається за артиклем, за закінченням прикметника або займенника, що стоїть перед іменником:
der Wald — die Wiese — das Feld
dieser Wald — diese Wiese — dieses Feld
grüner Wald — grüne Wiese — grünes Feld
У німецькій мові немає вичерпних правил визначення роду іменників, тому їх потрібно заучувати разом з артиклем.
Артикль буває двох видів: означений (der, die, das, die) і неозначений (ein, eine, ein). Неозначений артикль не має множини і називається нульовим артиклем. Нульовий артикль характерний для деяких абстрактних і речовинних назв.
Неозначений артикль виділяє невідомий, неозначений, неуточнений, раніше незгадуваний предмет або особу серед однорідних предметів та осіб. Означений артикль виділяє відомий, означений, уточнений або раніше вже згадуваний предмет або особу серед однорідних предметів або осіб.
Неозначений артикль уживається:
— якщо предмет або особа називається вперше. Нульовий артикль у множині вживається там, де в однині стояв би неозначений артикль:
Im Zimmer stand ein Schreibtisch;
— за наявності перед іменником означення, вираженого прикметником:
Er liest ein interessantes Buch;
— якщо іменник уживається в ролі іменної частини присудка:
Das ist ein Haus.
Dieses Haus ist ein Museum;
— після дієслів haben, brauchen і безособового виразу es gibt:
Ich habe einen Bruder.
Ich brauche einen Bleistift.
Артикль перед іменниками не вживається:
— Якщо перед іменником стоїть слово, яке замінює артикль (присвійний, вказівний, питальний, відносний, неозначений займенник; кількісний або дробовий числівник; означення, виражене іменником у родовому відмінку):
Gib mir dieses Buch.
Dort liegt sein Heft.
Geben Sie mir zwei Hefte.
Dort stehen viele Studenten.
Dort liegt Annas Heft.
— Перед іменниками, що означають професію, національність або партійну належність:
Er ist Flieger.
Er ist Ukrainer.
Mein Großvater war Handwerker.
— Перед речовинними та абстрактними іменниками:
Hier kann man Butter, Käse und Milch kaufen.
Der Lehrer muss Geduld haben.
Wo gewinnt man Kohle?
— Перед іменниками, що означають ігри, музичні інструменти і вживаються з дієсловом spielen:
Schach spielen, Geige spielen, Tennis spielen.
Іменник має дві форми числа: однину (der Singular, die Einzahl) і множину (der Plural, die Mehrzahl).
Граматичними засобами утворення множини іменників є формотворчі суфікси і артикль, а фонетичними — умлаут і наголос (дуже рідко). Дуже часто іменники утворюють множину за допомогою двох або більше засобів одночасно:
der Wald — die Wälder (артикль, умлаут, суфікс);
das `Neutron — die Neu`tronen (артикль, наголос, суфікс).
Основний засіб утворення множини іменників — суфікси. Залежно від суфіксів множини у німецькій мові розрізняють чотири основні типи утворення множини іменників:
І тип — за допомогою суфікса -е (без і з умлаутом)
ІІ тип — за допомогою суфікса -(е)n (без умлаута)
ІІІ тип — за допомогою суфікса -er (з умлаутом)
ІV тип — без суфікса (без і з умлаутом).
Деякі іменники іншомовного походження утворюють множину не за загальними правилами.
Одним з засобів утворення множини іменників є суфікс -s:
der Park — die Parks, das Hotel — die Hotels, der Chef — die Chefs, das Niveau — die Niveaus, das Kasino — die Kasinos, die Kamera — die Kameras, das Auto — die Autos, das Kino — die Kinos.
Іменники латинського походження із суфіксом -(i)um у множині змінюють його на суфікс -(i)en:
das Datum — die Daten, das Museum — die Museen, das Aquarium — die Aquarien.
Частина таких імeнників змінює у множині суфікс -um на -a:
das Verbum — die Verba, das Substantivum — die Substantiva.
Дeякі іменники латинського походження із суфіксами -us i -um утворюють множину за правилами латинської граматики:
der Modus — die Modi, das Genus — die Genera, das Tempus — die Tempora, das Maskulinum — die Maskulina.
Деякі іменники не мають власної форми множини. Вони замінюють множину синонімами, утвореними від них самих за допомогою словоскладення:
der Atem — die Atemzüge - das Erbe — die Erbschaften
der Bau — die Bauten - das Getreide — die Getreidearten
der Dank — die Danksagungen - das Lob — die Lobsprüche
das Obst — die Obstsorten - der Streit — die Streitigkeiten
der Rat — die Ratschläge - das Unglück — die Unglücksfдlle
der Schmuck — die Schmucksachen
das Versprechen — die Versprechungen
Іменники-омоніми мають у множині різні форми. Категорія числа допомагає визначити лексичне значення цих іменників:
das Band -die Bänder -стрічка
die Bän de -зв’язок
die Bank - die Bänke - лава
die Banken - банк
der Bauer - die Bauern - селянин
die Bauer - будівельник
das Ding - die Dinge - річ
die Dinger - маля
der Faden - die Fäden - нитка
die Faden - сажень
das Gesicht - die Gesichter - обличчя
die Gesichte - привид
das Licht - die Lichte - свічка, вогні
die Lichter - світило
das Mal - die Mäler - ознака
die Male - раз
die Mutter - die Mütter - мати
die Muttern - гайка
der Strauß - die Sträuße - букет
die Strauße - страус
das Tuch - die Tuche - сукно
die Tücher - хустка
das Wort - die Wörter - слово (окреме)
die Worte - слово (зв’язне мовлення)
ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ
Зміна іменників за відмінками називається відмінюванням.
У німецькій мові розрізняють чотири відмінки: називний (der Nominativ), який відповідає на запитання wer? was?; родовий (der Genitiv), який відповідає на питання wessen?; давальний (der Dativ), який відповідає на питання wem? і знахідний (der Akkusativ), який відповідає на питання wen? was?
Тип відміни іменників визначається за їхнім закінченням у родовому відмінку однини.
У німецькій в однині розрізняють чотири типи відмін іменників:
1) слабку відміну, або відміну із закінченням -(e)n (die schwache Deklination);
2) сильну відміну, або відміну із закінченням -(e)s (die starke Deklination);
3) перехідну групу, або відміну із закінченням -(e)ns (die Übergangsgruppe);
4) жіночу відміну, або відміну без закінчень (die weibliche Deklination).
До слабкої відміни належать іменники чоловічого роду, які означають істоти. Це:
а) прості іменники, що закінчуються на -е:
der Affe, der Bote, der Junge, der Knabe, der Neffe, der Riese, der Schütze, der Sklave, der Zeuge;
б) прості іменники, що закінчуються на приголосний, а раніше мали закінчення -е в називному відмінку:
der Ahn, der Fürst, der Graf, der Held, der Herr, der Hirt, der Mensch, der Ochs, der Prinz, der Spatz;
в) похідні іменники, утворені за допомогою суфікса -е, які означають національність:
der Bulgare, der Däne, der Finne, der Franzose, der Grieche, der Pole, der Russe, der Rumäne;
г) іменники іншомовного походження із суфіксами -ant, -arch, -ast, -at, ekt, -ent, -et, -graph, -ist, -it, -log(e), -nom, -og(e), -ot, -soph:
der Lieferant, der Monarch, der Phantast, der Diplomat, der Architekt, der Student, der Biolog(e), der Pädagoge, der Pilot, der Philosoph;
д) іменники, утворені за допомогою префікса ge- і суфікса -е:
der Gefährte, der Gehilfe, der Genosse, der Geselle;
е) кілька іменників іншомовного походження чоловiчого роду із суфіксами -ant, -at, -et, -graph, що означають предмети:
der Brilliant, der Diamant, der Foliant, der Konsonant, der Automat, der Komet, der Planet, der Paragraph, der Telegraph.
Сильна відміна характеризується закінченням -(e)s у родовому відмінку однини.
До сильної відміни належать:
а) іменники чоловічого роду за винятком тих, які належать до слабкої відміни;
б) іменники середнього роду, крім іменника das Herz.
У іменників із суфіксом -ismus, -asmus, -ikus і -us закінчення -s зливається з кінцевим s суфікса:
des Mechanismus, des Sarkasmus, des Tempus. Але: des Busses.
Іменники, що закінчуються на s, ß, sch, st, tz, z, x, мають у родовому відмінку закінчення -es:
des Hauses, des Tisches, des Klotzes, des Holzes.
У деяких іменників, що раніше відмінювалися за слабкою відміною, є тенденція переходити до сильної. Але цей процес ще триває, тому в них є ознаки іменників слабкої і сильної відмін: у всіх непрямих відмінках вони мають закінчення -(e)n, характерне для іменників слабкої відміни, а в родовому відмінку закінчення -s, характерне для іменників сильної відміни. Ці іменники становлять перехідну групу.
До перехідної групи у відмінюванні іменників належать:
а) іменники чоловічого роду der Frieden або der Friede, der Funke, der Gedanke, der Glaube, der Haufe, der Name, der Same, der Schade, der Wille, der Buchstabe. Іменник der Buchstabe не належав раніше до слабкої відміни;
б) іменник середнього роду das Herz.
Жіноча відміна іменників характеризується браком особових закінчень у всіх відмінах однини.
До жіночої відміни належать усі іменники жіночого роду.
У множині розрізняють дві відміни іменників: відміну без закінчень і відміну із закінченням у давальному відмінку.
|
